Книжкові видання та компакт-диски Журнали та продовжувані видання Автореферати дисертацій Реферативна база даних Наукова періодика України Тематичний навігатор Авторитетний файл імен осіб
|
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
Пошуковий запит: (<.>A=Lootsik M$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 4
Представлено документи з 1 до 4
|
1. |
Lootsik M. Middle sized water soluble dextrin and its application for fractionation of cell populations [Електронний ресурс] / M. Lootsik, V. Chumak, M. Lutsyk, Kh. Strus // Праці наукового товариства ім. Шевченка. Хімічні науки. - 2015. - Т. 42. - С. 93-100. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pntsh_him_2015_42_10
| 2. |
Lootsik M. D. Preparation of chitosan with high blood clotting activity and its hemostatic potential assessment [Електронний ресурс] / M. D. Lootsik, R. O. Bilyy, M. M. Lutsyk, R. S. Stoika // Biotechnologia Acta. - 2015. - Vol. 8, № 6. - С. 32-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/biot_2015_8_6_6 Мета роботи - вивчення гемостатичної дії різних препаратів хітозану за допомогою розроблених лабораторних тестів для визначення його гемокоагуляційної активності. Із застосуванням тестів in vitro зразки хітозану (порошки з розміром частинок менше 0,25 мм) характеризували за такими показниками: час коагуляції гепаринізованої крові, насипна щільність порошку, ступінь набухання частинок порошку у воді та в трис-забуференому фізрозчині, pH 7,4. У разі застосування тестів in vivo визначали ефективність зупинки кровотечі з рани у лабораторних мишей або щурів. За допомогою запропонованих тестів виявлено, що зразки хітозану, доступні як комерційні реагенти, харчові домішки або одержані в лабораторії, не виявляють гемокоагуляційної активності за порівняння з препаратом целокс. Розроблено метод активації хітозану й одержання препаратів з гемокоагуляційною активністю на рівні препарату целокс. Розглянуто властивості хітозану, суттєві для виявлення його гемокоагуляційної дії. Показано, що препарати високомолекулярного хітозану мають вищу гемокоагуляційну активність у порівнянні з низькомолекулярним і є більш придатними для одержання гемостатичних засобів.
| 3. |
Lootsik M. D. Honeybee (Apis mellifera) chitosan: purification, heterogeneity and hemocoagulating activity [Електронний ресурс] / M. D. Lootsik, R. O. Bilyy, M. M. Lutsyk, N. O. Manko, S. A. Navytka, V. I. Kutsiaba, R. S. Stoika // Biotechnologia Acta. - 2016. - Vol. 9, № 6. - С. 39-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/biot_2016_9_6_6
| 4. |
Lootsik M. D. Experimental model and approaches to investigation of the acquired resistance to tumor transplantation in mice [Електронний ресурс] / M. D. Lootsik, R. S. Stoika // Біологічні студії. - 2021. - Т. 15, № 1. - С. 49-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bist_2021_15_1_7 Набуту резистентність до експериментальних пухлин спостерігають у тварин, які одужали від пухлини завдяки лікуванню або спонтанно та проявляють нетолерантність до її повторної інокуляції. Це явище спостерігають нечасто, однак воно становить значний науковий і медико-біологічний інтерес. У цьому випадку ми звернулися до явища резистентності у модельній пухлині мишей - лімфомі NK/Ly. Мета дослідження - розробка відтворюваного методу індукції резистентності до прививання вищезгаданої пухлини мишам і дослідження механізмів її виникнення. Застосовано 3 схеми індукції резистентності. Перша полягала у лікуванні вінбластином миші з привитою пухлиною, після чого у тварин-реконвалесцентів визначали набуття резистентності, яка характеризувалася повним пригніченням росту пухлини після ре-інокуляції пухлинних клітин. Мишам інокулювали внутрішньочеревно асцитні клітини NK/Ly, після чого здійснювали 2 - 4 внутрішньочеревні ін'єкції вінбластину з розрахунку 1мкг/г ваги тіла. Після успішного лікування мишам-реконвалесцентам проводили ре-інокуляцію клітин NK/Ly. Відсутність росту пухлини свідчила про виникнення резистентності. Недоліком цього підходу було низьке виліковування мишей, довготривалу ремісію спостерігали менше ніж у 5 % мишей. Друга схема передбачала імунізацію мишей внутрішньочеревним введенням мінімальної кількості життєздатних пухлинних клітин, яка б не зумовлювала росту пухлини, але ініціювала б імунну відповідь. Однак цей підхід виявився неефективним. Мінімальна кількість уведених клітин (15 x 10<^>3 на мишу) зумовлювала сповільнений, проте прогресивний ріст пухлини. Згідно з третьою схемою, імунізацію мишей проводили внутрішньочеревними введеннями пухлинних клітин, пермеабілізованих сапоніном. Обробка сапоніном зумовлює загибель клітини з мінімальним пошкодженням структури клітини та її компонентів. Схема імунізації пермеабілізованими пухлинними клітинами виявилася простою й ефективною. Вона забезпечувала відтворювану резистентність до перевиваної пухлини і може у перспективі застосовуватися для вивчення механізмів цього явища. Проведено цитологічне дослідження пухлинних та імунокомпетентних клітин у асциті контрольних і пухлино-резистентних тварин. Виявлено, що кількість лімфоцитів у асциті пухлино-резистентних мишей була приблизно вчетверо вищою, ніж у контрольних (нерезистентних) мишей. Спостерігали руйнування пухлинних клітин прикріпленими до них мононуклеарами. Описано метод індукції резистентності до трансплантації експериментальної пухлини NK/Ly імунізацією мишей пухлинними клітинами, пермеабілізованими сапоніном. Внутрішньочеревна інокуляція пухлинних клітин пухлино-резистентним мишам зумовлювала значне збільшення у перитонеальній рідині популяції мононуклеарних лейкоцитів, які спричиняли пошкодження пухлинних клітин. Це свідчить, що виникнення резистентності до перевивання лімфоми NK/Ly мишам визначається головно механізмами клітинного імунітету, зокрема, утворенням цитотоксичних лімфоцитів, специфічних до пухлинних клітин.
|
|
|